16.01.2019 року на 92 році життя зупинилося серце відомої в світі людини, видатного математика, професора Каца Ізраїля Самойловича.
Кац Ізраїль Самойлович: моя автобіографія
“Я – Ізраїль Самойлович Кац народився 15 грудня 1926 року в Одесі. В 1934 пішов до першого класу школи № 83, яка знаходилася на перетині Успенської та Маразліївської вулиць. Моє захоплення математикою почалося, коли я був у п’ятому класі. На початку четвертої четверті я вирішив прочитати, що там пишуть у підручнику. Це була «Арифметика» Кисельова за редакцією Хінчина. За два дні вивчив усе, що було потрібно вивчити за четверту четверть. З’явився якийсь азарт. Улітку старша сестра, яка проходила виробничу практику в Москві, “дістала” там підручники: «Геометрія», частина перша ( 6-ий, 7-ий, 8-ий класи й половина 9-ого ) і «Алгебра», частина перша ( 6-ий, 7- ий класи й половина 8-ого). Я вивчив їх за місяць і розв’язав усі наявні там завдання. У шостому класі мені пощастило. Я хворів три місяці. Температура 37,1 – 37,2, самопочуття відмінне, а в школу не пускали. Я багато читав і, головне, вивчив алгебру, геометрію й тригонометрію за повний курс середньої школи та ще й астрономію за підручниками, які знайшов у шафі.
У 7- ому класі почав вивчати “окремі розділи вищої математики”, як писали в газетах. За шість днів до початку ВВВ я закінчив 7- ий клас. Евакуація. Село Іванівка Бакланівської сільради Сорочинського р-ну Чкаловської (нині Оренбурзької) області. Фізично важка робота, до якої не допускали моїх одноліток, які жили в цьому селі. У школу, яка перебувала в чотирьох кілометрах, я не ходив через відсутність одягу (мороз досягав 50 градусів). Узимку, коли роботи не було, я готувався до складання екстерном іспитів за восьмий і дев’ятий класи за підручниками, які займав у школярів на два – три дні. Улітку 1942 року родина переїхала на станцію Тоцьке в п’ятнадцяти кілометрах від Іванівки (тепер це сумно відоме місце через близькість до Тоцького артилерійського полігону).
У 1943 році я закінчив Тоцьку середню школу. Родина переїхала в місто Фергану, а я вступив на літакобудівельний факультет Воронезького авіаційного інституту, який дислокувався у Ташкенті. Після першої екзаменаційної сесії з дозволу дирекції ВАІ паралельно навчався заочно на фізико-математичному факультеті Середньоазіатського державного університету. Після закінчення ВВВ інститут був розформований. Я повернувся до Одеси й вступив на фізико-математичний факультет ОДУ. У грудні 1947 року був відрахований з ОДУ за, нібито, антирадянські вчинки. У чому вони полягали, не знаю дотепер . А суть у тому, що я дуже різко виступав на профспілкових зборах із приводу якості викладання й, що було, мабуть, головним для керівництва ОДУ, із приводу розподілу промтоварів. З комсомолу мене виключити не змогли. Із труднощами досяг зарахування на заочне відділення. У червні 1948 року закінчив заочно ОДУ.
З першого вересня 1948 по 28 серпня 1956 року працював у старших класах середніх шкіл Одеси. Викладав математику, фізику й астрономію. Щорічно влітку подавав у різні ВНЗ заяви на конкурс щодо заміщення посади асистента кафедри математики. Безуспішно. Це незважаючи на те, що моя перша наукова праця (злегка перероблена дипломна робота) була опублікована в 1950 році, а посилання на неї були в наукових статтях і, навіть, у великій монографії з теорії операторів у гільбертовому просторі ще до її опублікування. Лише в 1956 році, коли моя кандидатська дисертація була прийнята до захисту й кількість робіт, опублікованих у центральних наукових журналах стала значною, мене прийняли на посаду старшого викладача Ізмаїльського педінституту. Там я читав наступні курси: «Теорія чисел», «Теоретична арифметика», «Основи геометрії», «Проективна геометрія», «Методика викладання математики в середніх школах». Крім того, керував педпрактикою групи студентів. В 1958 році був прийнятий на посаду доцента кафедри вищої математики й теоретичної механіки Одеського червонопрапорного вищого загальновійськового командного училища й незабаром рішенням командуючого сухопутних військ СРСР був затверджений на посаді завідувача цієї кафедри. З 1964 року працюю в нашій академії, яка кілька раз за минулі роки міняла назву…”